Застосування методів проблемного навчання в процесі вивчення біології

Застосування методів проблемного навчання

в процесі вивчення біології

Серед методів стимулювання навчальної діяльності учнів провідне місце належить проб­лемно-пошуковим методам. Методи навчання поділяються на репро­дуктивні й пошукові здавна. Ще в методиці навчання, яку застосовував Сократ, значна увага приділялася вмінню педагога через постановку навідних запитань керувати мисленням учня таким чином, щоб урешті він самотужки дійшов висновків та узагальнень.

Проблемне навчання — це один із типів розвивального навчання, характерна особливість якого полягає в зближенні психології мислен­ня учнів із психологією навчання. Воно передбачає дослідницьку діяль­ність учня, яка зумовлена проблемною ситуацією й спонукає його фор­мулювати гіпотези й перевіряти їх у ході розумових і практичних опе­рацій.

Проблемна ситуація — це ситуація, для оволодіння якою учень має знайти й застосувати нові для себе знання чи способи дій.

Проблемне завдання — це своєрідний опис проблемної ситуації, що відображує суперечності, сутність яких треба з'ясувати.

Для уроків біології характерні три найважливіших типи проб­лемних ситуацій, які зумовлені специфікою навчального пред­мета:

1)  суперечності в самих наукових фактах, наприклад:

2)   суперечності між обивательськими уявленнями про певний факт
та його науковим поясненням.

3) суперечності між набутими знаннями й новими фактами, які учні не можуть пояснити.

Виокремлюють такі етапи проблемного навчання:

·    постановка проблемного завдання;

·    виникнення проблемної ситуації;

·    висунення гіпотез;

·    перевірка та доведення припущень;

·    висновки.

Надзвичайно важливі точні й правильні постановка завдання, фор­мулювання запитання. Від цього залежить успішність їх виконання.

Методи проблемного навчання ґрунтуються на самостійній пізнавальній активності учнів. У процесі проблемного навчання використову­ються методи різних рівнів складності. Це дає змогу диференційовано підходити до вивчення матеріалу.

Виокремлюють чотири рівні проблемного навчання за­лежно від застосовуваних методів і ступеня пошукової самостійності:

1.      проблемний виклад навчального матеріалу;

2.      вчитель створює проблемну ситуацію, а учні долучаються й ра­зом розв'язують її;

3.      вчитель створює проблемну ситуацію, а учні самостійно розв'язують її;

4.      вчитель лише підводить учнів до проблеми, а вони самостійно
формулюють проблемне завдання й розв'язують його.

На різних етапах уроку доцільно застосовувати різноманітні методи проблемного навчання з певною метою: на етапі мотивації навчаль­ної діяльності — для створення позитивних мотивів учіння; на етапі сприймання інформації — для прояву пізнавальної самостійності уч­нів; на етапі оперування поняттями — для перевірки вмінь учнів засто­совувати свої знання на практиці, на реконструктивному й творчому рівнях.

До педагогічних умов підвищення ефективності про­блемного навчання належать:

·          правильність формулювання проблемного запитання, що полягає в чіткому відображенні суперечності;

·          нестандартність, новизна, оригінальність методичних прийомів створення проблемних ситуацій;

·          систематичне застосування різноманітних методів проблемного на­вчання відповідно до рівня пізнавальної самостійності учнів;

·          готовність учителя керувати розумовими процесами школярів під час теоретичного або експериментального розв'язання проблеми.